День, коли прийшла війна

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять  мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може навітьонуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Ми покладаємо квіти до Меморіалів слави і схиляємо голови перед світлою пам’яттю про тих, хто поліг на полі бою, помер у концентраційних таборах, пропав без вісті, спалений заживо на окупованих нацистами територіях…

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Повернутись