До 70-річчя закінчення Другої світової війни

13 вересня світова спільнота відзначала Міжнародний день пам’яті жертв фашизму.  Тема війни та постійних спроб пригнічення одного народу іншим є актуальною, на жаль, і донині.

Немає та не могло бути країни, яка б виграла від правління нацистів чи фашистів, немає такого народу, який би збагатилася матеріально або духовно в результаті їхнього володарювання.Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Сім десятиліть тому нацистську машину вдалося зупинити і знищити.

На українських теренах відбулася майже половина всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій Другої світової війни, саме в Україні було розгромлено більше половини нацистських військ.У тій трагедії наша держава має свій особливо скорботний рахунок незліченних людських втрат. Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих у роки Другої світової війни - як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Ця війна, за різними оцінками, коштувала Україні від 8 до 10 мільйонів життів.Визнанням вагомого внеску нашого народу у перемогу над нацизмом та його великої жертовності було надання Україні права стати країною — засновницею Організації Об’єднаних Націй.

Питання війни і миру сьогодні знову перебувають на першому місці міжнародного та європейського порядку денного. Російська Федерація, цинічно розтоптавши міжнародне право, анексувавши Крим та розпаливши збройний конфлікт на Донбасі, сьогодні знову руйнує систему європейської та світової безпеки. Зухвала російська агресія становить загрозу не лише для України, а й для всього цивілізованого світу, його безпеки і стабільності.

Офіційна Москва за старим принципом навішує на опонентів класичні ярлики «фашистів». Кремлівська пропаганда постійно переконує своїх шовіністично зазомбованих громадян в тому, що до влади в Україні, в Грузії та країнах Прибалтики прийшли «фашисти» і «нацисти». Такі декларації висловлюються представниками РФ і в ООН, і в офіційних переговорах з США, Німеччиною, європейськими державами.

Тому досить логічним є судження відомого американського політолога З.Бжезінського, який порівнює путінську Росію з італійським фашизмом. «Путінський режим багато в чому нагадує режим Муссоліні, - пише Бжезінський у книзі «Стратегічне бачення». Як і дуче в Італії, Путін в Росії централізував політичну владу в ім'я шовінізму. Він установив політичний контроль над економікою, не здійснюючи націоналізації та не чіпаючи олігархів і мафії. Режим породив національну велич, дисципліну та екзальтовані міфи про нібито велике минуле, з претензіями російського православ’я на статус Третього Риму та зі слов’янофільськими мріями про єдину слов'янську державу, керовану з Кремля».

Тож сучасна путінська Росія відповідає всім класичним ознакам фашистського режиму і прагне нового переділу світу, європейських кордонів та як і її ідеологічні попередники фашисти, готова поставити світ на межу Третьої світової війни.Путін намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни і російськомовні.

За останні 20 років Росія напала на Грузію, спровокувала конфлікт у Молдові, підтримуючи штучно створені нею ж сепаратистські режими на частині території цих країн, придушила кривавими репресіями волелюбний чеченський народ, здійснила збройну інтервенцію в Україну.

Пам’ятаючи все, що довелося пережити Україні та українцям у часи Другої світової,  ми не маємо права допустити розгулу неонацистських, імперських  прагнень Росії. Ми зобов’язані відстоювати так важко здобутий суверенітет , незалежність держави, зберігати та збагачувати національні традиції, популяризувати національну ідентичність. Бо ж «Ми є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!».

Повернутись