Історія карбує імена героїв

Сьогодні на подвір’ї Овруцької гімназії було людно: керівники району, міста, представники громадськості та духовенства, учнівська молодь зібралися, щоб вшанувати світлу пам'ять випускника тоді ще загальноосвітньої школи № 2, що віддав своє життя за те, щоб кожен з нас міг навчатися, працювати, творити. Йому, ще зовсім юному, сповненому мрій і сподівань, судилося дивитися на світ великими сірими очима з меморіальної дошки, встановленої на стіні рідної школи.

Сірик Юрій Володимирович народився  29 грудня 1975 року у місті Овруч, у 1991 році закінчив школу № 2 та вступив до професійного училища, де отримав фах електрика. Потім хлопця призвали до армії. Уподобавши гідну справу захисту Вітчизни, Юрій іде на контрактну службу в  прикордонні війська.

Хто б міг подумати, що війна знову увійде у життя українських родин! Степанівка. Савур-Могила. Іловайськ. Дебальцеве. З часу мобілізації (березень 2014 року – травень 2015-го) він мужньо воював у найгарячіших точках сходу України.

Повернувшись до рідної домівки, сержант, командир відділення стрілецько-зенітного взводу 30-ї  окремої механізованої бригади Юрій Сірик зрозумів, що його справа не завершена, він мусить бути там, разом зі своїми бойовими побратимами.

Загинув герой 1 листопада біля села Славне Марїнського району Донецької області внаслідок отримання важких поранень під час мінометного обстрілу наших позицій. Похований 4 листопада у селі Степок.

Слова співчуття і подяки за виховання достойного сина своєї Вітчизни висловили матері загиблого у своїх виступах заступник голови райдержадміністрації Віктор Пальоний, голова райради Віталій Китиця, міський голова Іван Коруд. Від виступів школярів, їх проникливих слів та трепетних пісень сльози блищали в очах кожного, хто прийшов на мітинг-вшанування. Після відкриття меморіальної дошки відбувся молебень, який провів преосвященний митрополит Овруцький та Коростенський Віссаріон.

Ми маємо  пам’ятати, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні. Вічна пам'ять тобі, Юрію!

Повернутись